Наснилося

Наснилося те саме знов,
і я вже знала: щось станеться...
Станеться щось таке,
від чого холоне кров.
Я, власне, вкотре права.
А дощ все капає за вікном
і по радіо - тиха й сумна мелодія,
й більше не хоче рости трава.
І все так банально-просто:
на коліна ставши: "Залишся!",
тоді, раптом випроставшись: "Годі! Йди!",
а тоді, наздогнавши: "Вернися..."
Золотим скоро стане листя -
замете прозорі сліди.
Усе до банального смішно:
до нудоти, до болю в шкірі -
температурна рапсодія...
Немов відняли частку мене,
немов відрізали крила.
Сонячний зайчик на стіні:
ознака божевілля повною мірою?
Навіть сонце знов світить ніжно,
вітер хмари кудись жене.
Мені б у сонце зануритись,
Напитися його сили...
------------------------
Руїна. У боротьбі за
найкоротшу миттєвість
нищаться цілі міста.
Реальність уже не та.
Ховаю від світу
безмежну чуттєвість:
піднімаю комір плаща...
Від самотності до самотності
залишилась одна площа.

04/09/06