Як Галя загубила черевички

Плаче Галя біля річки.
Загубила черевички.
Кличе:"Гей! На допомогу!" -
Тільки навкруги - нікого.

Бачить човник, Дід у ньому.
Звідки взявся? Невідомо.
Підплива він до Галинки.
Каже:"Що тобі, дитинко?"

Поруч з Галею він сів,
Вийняв люльку, запалив.
Мовить, плачучи, дівчатко:
- Розповім усе спочатку.

Зранку в лісі я була.
Вже верталась до села.
Назбирала я сунички
Для маленької сестрички.

КОшика несу до хати.
Пригощайтесь там багато.
Взяв Дідусь, посмакував.
- Далі що було? - спитав.

- Жарко, черевички зняла.
Та під деревом сховала.
А сама пішла до річки,
До холодної водички.

Повернулася швиденько -
Білочка сидить руденька.
Лапкою тримає кошик,
Наче щось сказати хоче.

Подивилась і побігла.
Я - до неї та не встигла.
Хочу взути черевички -
Хтось їх вкрав, або позичив.

Скрізь шукала та даремно.
Незабаром нічка темна.
Довга до села дорога.
В мене мати дуже строга.

- Що порадите, Дідусю?
Посміхнувся Дід у вуса
Та з очей миттево зник.
То не Дід був - Чарівник.

Бачить дівчина - лисичка,
Біля неї - черевички.
Знов з'явився Дід знайомий.
Каже:"Зараз будеш вдома".

- Ось, тримай свою суницю.
Пам'ятай про таємницю.
Ти потрапила до казки.
- Дякую, Дідусь!
- Будь ласка.

Тут прокинулась Галинка.
Дивиться стоїть ялинка.
Різдво, свята та зима,
І Чарівника нема.

Бач, новенькі черевички
На підлозі, біля пічки.
Встала Галя, з'їла кашу.
Тут зкінчилась казка наша.