Світлої памяті! Моєму батькові, Франчуку Олексію Івановичу, присв’ячується
Знов промчалось літо і настала осінь,
Повногруда, гарна, золотиста.
З горобини я зроблю намисто,
Для себе, для сина і для мами.
Горобина увібрала сонце,
Посеред зими вона зігріє,
Ну а те, що батько міг би жити -
То лиш мрії, наші світлі мрїї...
Ми зберемо наші горобини,
Занесем до батька на могилу.
Наші три намиста з горобини
Будуть, як вінок, йому з намиста.
Що живем, живем і пам’ятаєм,
Що навіки буде поруч з нами.
Я зроблю намисто з горобини,
Для себе, для сина і для мами.
З горобини я зроблю намисто...
© Copyright: Александр Франчук, 2006
Свидетельство о публикации №106091101262
Свидетельство о публикации №106091101262
Рецензии