Моя журба нещадна й мила,
Невчасна ранiшня зоря,
Моя тебе зростила сила,
Та тiльки доля не моя.
Ти в серце впала мов насiння.
Хiба ж я думала про те,
Що прийде час, гiнке корiння
Його так мiцно оплiте,
Що в душу ввiйде так глибоко
Що вже не буде вороття,
Що вимагати так жорстоко
Вiд мене будуть каяття...
I що не зможу я нiколи
Tебе прийняти, чи зрiктись.
В безодню замкненого кола
Усi шляхи обiрвались...
Моя журба нещадна й мила
© Copyright: Невесская Инна, 2006
Свидетельство о публикации №106090700009
Свидетельство о публикации №106090700009
Рецензии