Сентиментальный разговор Оярс Вациетис

SENTIMENTААLA SARUNA III

Un juurnieks teica,
Ka cilveeks ir zemuudens klints.
Vinjsh to teica bez dusmaam un saapeem.

Un piekrita tumsa.
Un piekritu ar es.

Es pats esmu uztriecies
Cilvkiem – zemuudens klintiim.

Ir slikti,
Ja aiziet bojaa,
Bet labi, ja atgaadina,
Ka nedriikst spljaut virsuu kompasam
Un guleet pie kugja stuures.
Un nebuut sevii prliecinaatam,
Ja jaucies pa sveshiem okeaaniem.

Tam domaata beerniiba
Ar manna leduskalniem
Un kjiiselja juuraam.

Mees eedam siljkji.
Un fataalu bailju
No zemuudens klintiim mums nav.

Un tovakar,
Kad juurnieks teica,
Taa nebija linu kulstiishana.

Vinjsh pateica, ko vinjsh zin,
Un redzeeja, ko es zinu,
Un zinaaja,
Ka mees vairs nesatiksimies.
Ne katru dienu
Ir Daugavaa zivis
Un pildspalva tuksha,
Un paaris stundas,
Kad var uz zemeslodes
Kluseejot seedeet.


СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА ІІІ

* * *
І моряк сказав,
Що людина є підводна скеля.
Він це сказав несердито й без болі.

І згодилась темінь,
І згодився я.

Об людей - підводні скелі
Я теж було бився.

Це погано,
Коли гине,
Але є добре, коли нагадує,
Що плювати на компас нерозумно,
Також спати біля судового штурвалу.
І почувати себе занадто впевнено,
Мішаючись по чужому океану.

Для того є думане дитинство
З горами манни небесної
Та кисільними морями.

Ми їли оселедця
І не мали фатального страху
Перед людьми - підводними скелями.

І в той вечір,
Коли моряк це сказав,
То не було простим тіпанням льону.

Він сказав, що він знав,
І бачив, що я знаю,
І знав,
Що я його вже більше не зустріну.
Не кожен день
У Двині є риба,
І є чорнило у ручки,
І є тільки пара годин,
Коли на земній кулі
Можна посидіти мовчки.


СЕНТИМЕНТАЛЬНЫЙ РАЗГОВОР ІІІ

* * *
И моряк сказал,
Что человек – это подводная скала.
Он это сказал без боли и зла.

И согласился я,
И согласилась тьма.

Я тоже познал
Силу людей-подводных скал.

Это плохо,
Когда погибает,
Но хорошо, когда напоминает,
Что на компас плевать неразумно,
А также спать возле судового штурвала.
И чувствовать себя чересчур уверенно,
Бороздя просторы чужого океана.

Для этого предназначено детство
С горами манны небесной
Да кисельными морями.

Мы ели селёдку
И в нас не было фатального страха
Перед людьми – подводными скалами.

И в тот вечер,
Когда моряк это сказал,
Это не было простым трепаньем льна.

Он сказал то, что он знал,
И видел, что я знаю,
И знал,
Что больше встреча нам не предназначена.
Не каждый день
В Двине есть рыба
И имеет чернила ручка,
И есть только пара часов,
Когда на земном шаре
Можно посидеть молча.