Я укотре заб'юся об стіну,
Заборсаюсь на глибині.
Чому бути так легко, так вільно,
А жити по-справжньому - ні?
Все до болю знайоме
Й таке до кінця безнадійне,
Що я лезом сталевим
Відріжу палаючий гніт,
А тоді із щоденника вирву
Останній аркуш.
На осколки розіб'ю
Заледве жевріючий світ,
Намагаючись жити майбутнім,
Незвіданим завтра...
31/08/06
Майже оптим стично
© Copyright: Мирка, 2006
Свидетельство о публикации №106090100031
Свидетельство о публикации №106090100031
Рецензии