Я дивлюся на небо знову і знову,
Мабуть, бачу в останнє ці очі знайомі –
Я не хочу пізнавати розлуки мову,
Я не хочу відчувати душевного болю!
Моє серце завжди одне сумувало,
Лише сльози кохання воно відчувало,
Лише хмари і ночі доля дарувала –
Чи завжди таке буде? – я так завжди кохала…
Мені важко зараз з тобою прощатись,
Мені так сподобалось з тобою цілуватись…
Невже знову болючу відстань триматись,
Невже знову у Бога щастя питатись?
Може на очах сліз не побачиш ти,
Але буду ридати там, у душі,
Я буду чекати на тебе завжди,
Бо мабуть…кохаю… Ти знав? А я – ні…
Розлуки мова
© Copyright: Диана Диморе, 2006
Свидетельство о публикации №106082902137
Свидетельство о публикации №106082902137
Рецензии