Я тебе намалюю не фарбами,
А сльозами дощу на вікні.
Неземними, чарівними барвами
Кожна крапля заграє в мені.
Кольори я візьму у веселки,
Їх змішаю в блакиті хмарин.
Принесуть біло-чорні лелеки
Всі секрети чарівних картин.
Намалюю тебе в сяйві місяця,
На стежині, що йде в небокрай.
Подивись, як замріяно тішиться
Позолочених хвиль коровай.
І грайливим зайчиком сонячним
Погляд сяє та з блиском в очах,
Мов повінчана з щастям ти обручем,
Знов виходиш на зоряний шлях.
Відчуваю солодкий, малиновий,
Незабутній той смак на вустах.
І усмішка чарівна, що зринула
Та злетіла до всіх наче птах.
Вітер грається русими косами
Пахне в ньому вчорашня гроза.
Світанковими свіжими росами
Забринить і зникає сльоза.
Ще тебе намалюю я струнами,
Звуком тихим і трохи сумним,
Призабутими давніми рунами
І сьогоднішнім подихом рим.
Я тебе намалюю не фарбами...
© Copyright: Руслан Зеру, 2006
Свидетельство о публикации №106081200626
Свидетельство о публикации №106081200626
Рецензии
Дуже образно та гарно. Читала з насолодою.
Дякую за такі вірши.
З лювов'ю до української мови,
О.К.
Ольга Калиниченко 03.09.2006 10:25 • Заявить о нарушении
Дякую за такі вірши.
З лювов'ю до української мови,
О.К.
Ольга Калиниченко 03.09.2006 10:25 • Заявить о нарушении