15. Втеча. -Бегство

До дому! До дому…

Де лагідне сонце,
І сонячне жито,
Де рідне віконце,
І друзі, і літо…

Де цілі ще крила,
І цілі надії,
Гроза не побила
Ні щастя, ні мрії…

Де всі світлі сили
Поможуть, розрадять,
Де вірні могили
Ніколи не зрадять…

Щоб сили самому
Собі повернути -
До дому, до дому!
Забути! Забути!

Забути волосся,
Що вітер ворушить…
Степів відголосся
Хай пам'ять осушить.

І ті чорні очі,
Де залишки болі…
І Розум шепоче:
Забути! Доволі!

Усмішки колосся,
Що сонце так любить…
І що не збулося,
Хай пам'ять загубить!

Розмови всі щирі,
І щира незгода…
Хай згинуть у вирі,
Безпам'ятсва водах!

Слова без упину,
Усмішку і очі,
І руку, і спину -
Забути? Охоче!

Усмішка… І очі…
Рядки ці невмілі…
Без сну довгі ночі…
І сонце на схилі…

До дому! До дому!
Де барви, де квіти!
Приборкати втому
Щоб знов далі жити!

Чи хочу забути,
Щоб жити без болі?
Ніколи! Любити!!!
Без щася! Без долі!

Що було й не було - забути не хочу!
Лиш «contra spem spero» безсило шепочу…
26.7.6.