Юлиада Глава 3 Детство укр. яз

1. Як відомо чужі діти
Дуже швидко виростають
Ми не встигли постаріти
Їх на війнах убивають
Жахилво для батьків
Переживать своїх нащадків
Збирая чадо із остатків
Звертаться в гору до богів :
“Куди же ви дивились ?
Щоб очі вам перекосились !

2. Щоб покорчило та покрутило
Зненадська спотикач напав
Ноги в дупу застромило
Та навіки шлунок став
Щоб такий запор случився
Кислотой не розчинить
І гарматой не пробить
Щоб до смерті застудився
Щоб зуб залишився у роті сам
І той болів як хам

3. А як тільки попускало
Починав дристать
Та так сідницю підкидало
Щоб не міг її спіймать !”
Але Арелія чувала
Про богів більш ніж прості
Тому проклятія пусті
Вона до них не посилала
Цього краще запобігать
Бо кожен смертний має знать

4. Чи богові погано буде
А от страдальцеві перетаде
Усе що насилав прибуде
І вмить на голову впаде
Так стукне , що чоловіки
Забудуть про горілку , мать
Забуде як рожать
І будуть на віки
Лбом пилюку цілувать
Та деферамби богу слать

5. Аби такого не траплялось
Нащо богів дарма гнівить
І щоб дитя живе зосталось
В набат не треба з дуру бить
Краще частіше прославляться
Носить к Олімпу могорич
Щоб на небі кожен хрич
Міг по очі нализаться
І якщо синові не допомогав
То хоча б не заважав
 
6. Жодне свято Арелія не пропускала
Усим давала на алтарь
Охорона в храмах її знала
І дуже близько знав звонарь
Арелія ні кого не минала
Попу і дьякону давала
Хор церковний посіщала
Монахів , пасторів не пропускала
Не забувала даже про равіна
Який би він не був скотина

7. Жертви вчасно приносила
На Новий рік і на Різдво
Щедрівки , Святки не косила
На Пасху теж її несло
В меку на намаз , не жаліла ноги
Виликий пост не пропускала
Ромадан завжди справляла
Не раз була і в сенагогі
Чим тільки не займалась
В нірвану з Буддой підіймалась

8. Всих задобряла як могла
І не напрасно потрудилась
Поклони била не дарма
Хоча і сильно заморилась
Хто чув з богів , а хто не чув
Кого ще зовсім не було
Але у долі Юлію допомогло
Плацдарм уже надійний був
Не значить це що він взлетів
І з малку вже робив що захотів

9. Одне йому дали добро
В дитинстві що не вбили
Не запустили в бік перо
В колисці що не задушили
А так дивились з висока
По-трошку тумаків давали
Кой-де чуток оберігали
І щоб не виріс в тупака
Гуляти без науки не давали
Ретельно жизні поучали

10. Але поки що наш дружок
Кричав , піщав , ходив під себе
Не виріс даже з пелюшок
І в владі ще не мав потреби
За ним дивились свори нянь
Давали цицьку , підмивали
Баюкали , пісні співали
І день і ніч , куди не глянь
Всі Цезаря любили
Та на руках його носили
 
11. Скільки няньки винисли гімен
Ночей зимових не доспали
Надбали ласкових імен
Коли Гая називали
Але нам воно за мить
І вже дитина сіла , поповзла
Була весела і не зла
От тільки – тільки швить
І на пічі сама сидить
І не плаче не кричить

12. Раз в літку було жарко
Прислуга здиміла купаться
За Юлієм дивилася кухарка
От казанів її не зірваться
Вона на кухні закрутилась
І чуть не вгавила царя
Злетіла б голова за зря
В останню мить лишь спохватилась
Глядь біля дверей дитина грає
Через поріг перегрібає

13. “Як ти , малий , із пічі зліз ?
Тут без богів не обійшлось !
Чи Морфей до долу зніс
Скажи як це стряслось ?”
На жаль тоді ще Гай мовчав
Ну інколи коли мичав
Корочше мови він не знав
Тому кухарці показав
Вона його на піч поклала
І руку за руку заклала

14. Юлій митью ліг
Вздовж тіла руки склав
І покотившись через бік
З розмаху на лежанку впав
Кухарка в обморок упала
Одразу сердце прихватило
Язик з ненадська прикусила
Та до Аїда вже взивала
Коли Цезарь по лежанці прокатився
І на долівку з грохотом звалився

15. Кухарка подих лишь звела
Хльобнула зразу корвалолу
Біля порога Гая підняла
Та ще влупила ношпи , демідролу
А імператор сам статут
Як тільки на пічі спинився
До краю знову покатився
Но вже кухарка тут як тут
На край наклала подушки
І закінчилися прижки
 
16. Цазарь з пічі довго мукав
Мов кухарка не права !
Скрежетав беззубим ртом та хрюкав :
“Закатать би рукава !
Та веслом по всіх тілах
Щоб опор владі не чинили
Подушками не мостили
По руках , та по ділах
Що ж це за напасть
Не дають у бруд упасть !”

17. А в кухарки інтерес
Ні як аж готовить
Став на кухні весь процес
Смішно даже мовить
В жінки розум помутився
Все гадає як же так
Цезарь на долівку шмяк
Не пошкрябався і не забився !?
Нишком , нишком до лежанки
Умостилась як на санки

18. Нахилилась через край
Гепнулася як слимак
Аж гугонув за рікою гай
І реберце з тазом – кряк
Трошки , вибило б і тирсу :
“Ну і дура я стара
Не для мене ця ігра
Краще кинуться би з пірсу
Не дарма же кажуть люди
Та і знають теє всюди

19. Цезарь отприск божий
І що йому дозволено робить
Не скоїть даже дуже схожий
Бо зна , бичару будуть бить
Якого біса мене понесло
Ногами не могла з ліжанки встать !?
Тепер пів року у гіпсу скучать
Уж краще б Цезарь взяв весло !”
Юлій теж кухарку наблюдав
І так для себе те запам`ятав :

20. “Чим менша голова
Тим менший мозок має
Вона може не права
Але дурниць там теж не має !”
Коли кухарка оклималась
Та вийшла знову на роботу
Про їжу дбала лишь заботу
І з Цезарем вже більше не змагалась
Бо імператор Риму був вже на ногах
Ходив ще правда поки в ходунках
 
21. Але ще трошки перед тим
Латинів батько забалакав
Був без вогню той перший дим
Бо Юлій на горшкові какав
Так тужився , що пукнув без акценту
Думала пруз попу малюка
ІСТИНА що наляка
Сказавши до проценту :
“Стовідсотково крива нога , рука
І м`ясо вся команда Спартака !”

22. Ні хто уваги не звернув
Що там малюк горшку сказав
І хто б в майбутне зазирнув ?
Тоді і Спартака ні хто не знав
А ІСТИНА попереджала
Звичайно що не гладіатора – раба
Якого кинула СУДЬБА
Рука Помпея покарала
Коли він в ноги ранений упав
Та Крас його на м`ясо порубав

23. Ні , ІСТИНА казала про “Спартак”
Де ноги всим повевертало
Не спроможуться зіграть в футбол ні як
Хоч чемпіонами були не мало
Лякає гурт усю Європу
Кострубатою ігрой
І “м`ясом” кличуть їх порой
Того що грають через жопу
І ІСТИНА не шуткувала
Коли не пруз вуста про це казала

24. Але повернемось к дитині
Майбутній геній підростав
Не відомо ї понині
Як віндеркіндом Цезарь став
Коли було йому два роки
Робив він кілька справ одначасово
Воно звичайно і не ново
Зробивши свої перші кроки
Він разом міг в ладоші хлопать
Піщать , кричать , ногами топать

25. А міг балакать та жувать
Сидіть на стулі не вставать
Дивиться міг , плювать
Та ложку у руках тримать
Коли трошки він підріс
То міг одначасово пить
Глотать , посуду бить
Та паличками їсти рис ...
Легенди ці усі мать чули
Але досягнення і інші в Гая були
 
26. Ще більше різних справ
Він міг одночасово не робить
І тут уж Юлія ні хто не подолав
Він перший разом зміг не жить
Не спать , не їсти , не сидіть
Не голодать , не вишивать
Не бігти і не танцювать
Не чуть , не бачить , не любить
Не відправлять природні нужди
Не править в церквах служби ...

27. І це початок лише
Того що Гай зміг не робить за раз
Але останне все перо допише
Коли цьому настане час
А зараз хлопець в ходунах
До квітів в сад прибіг
Садовникові швидко допоміг
Все що стояло у горшках
Пересадив Гай на свій лад
Корні до гори , а квіти в смрад

28. Садовник як побачив онемів
І дуже довго не балакав
Як бачив Цезаря , то леденів
У квіти зразу плакав
Мати Юлія відлупцювала
Як сидорову козу
Але герою до морозу
Його волю ДОЛЯ закаляла
Зад терпів як був спроможний
Аби владика ріс не переможний

29. Кричала мати як скаженна
По попі ремень пів часа ходив :
“Дитина наче не блаженна
Чого ти в біса наробив !”
Як міг так Цезарь і відповідав :
“Зазу нізя як киті
По попу бубу биті !”
“Що щось казав , що не казав
Лишь мертва квітка зрозуміла
От тебе я не це хотіла !

30. Навіщо ти негідник
Їх всих повиривав ?”
“Не я а кітник
Я кіти научав !”
“Так значить квіти ти вивчав
Да відповідь банальна
Но можна вчить не кардінально
На віщо їх повиривав ?”
“Все ма ти зананав !”
Цезарь матері сказав
 
31. А сам собі поміркував :
“Що за народ пішов тупий
Пів години об`ясняв
І наче слоган не крутий
Не важко все запам`ятать :
Як будешь сильно зазнаваться
Людського клопоту цюраться
Себе гарнішим рахувать
То не мене тебе та сила
Що квіти у багно втопила !”

32. Чим більше Цезарь становився
Тим швидше за інакших ріс
Наче в нього поселився
Справжній зборовенний біс
Але тоді Христа ні хто не знав
Ще не придумали цю байку
Тому мати брала шайку
І як на Юлія сказ нападав
Ходила його де попало
Щоб не було цареві мало

33. Довго можна сперичаться
Чи бить дітей , чи ні
Але з роками Цезарь мав зізнаться
Що з лаской пам`ятає дні
Як мати його розуму навчала
Коли колінами стояв на гречці
На цепку сидів на печці
Ремні добряче попа знала
Але головне не істязання
В процесі головне – навчання

34. Малодушні цього не розуміють
Питаючись протистоять
Зляться на батьків , потіють
А з літами комусь мстять
Тільки Юлія не обділили клепом
Він виніс зернечко з науки
Не бився головой від скуки
Не обростав грязюкой , лепом
Запам`ятав Гай головне :
“Щоб не робив – велике , чи срамне

35. Не пройдуть наслідки дарма
Треба міцно готуваться
Буде влада чи тюрьма
Але ні чого здаваться
За скоєне завжди відповідай
Хитро не виляй , пусте не гнуть
Кара , слава не минуть
Як робишь то передбачай
Які можуть буть випадки
Скоєних побою діл нащадки !”
 
36. Але верх брала дитяча шалість
Фантазія сама допомогала
Шкоду Цезарь коїв малість
Про те вся родина знала
Раз на свято Афродити
Сюрприз готовив дядько Марій
Здобув він буже вартий напій
Дорослі щоб пили та діти
Кухарка відвернулась лишь на мить
Гай тут же п`ять своїх устиг встромить

37. До бійок , сварок всі привикли
Але дорослим теж цікаво
Дитячі почуття їх зникли
Марив залишилось мало
Коли відплакали всі , відкричали
Кожен Цезаря побив
На руки Марій , Гая посадив
Та серьозно хлопця запитав :
“Навіщо у казан
Ти висипав весь кофе жбан ?”

38. “Хотів сам кофе наварить
Щоб він цупкий , пахучий був
Та всих як треба пригостить
Щоб ні хто цей напій не забув !”
“У цьому згоден я з тобой
Любий мій племінник
Розводе кофе лишь злочинник
А злочинникам у Римі бой
І ні хто б тебе не бив
Аби казан ти кави неварив

39. Пили би поки була сила
Ну на що мій любий друже
В казан ти кинув брусок мила ?”
“Хотів вгодить я дуже
Придумав каву – “капучино”
Але не моя вина
Без мила не виходила піна .”
“Краще б кинув туди сіно
Ми б його переловили
Та все одно попили

40. Бог з ним – мило
Спортив тільки каву в казані
Через день воно осіло
Та зібрали б все на дні
Але ж в казані був суп
З ним то що робити ?
Як його нам пити ?”
“Дядько , зізнаюсь що глуп
Але що ж вам треба поки ?
Ведь мені чотирі роки !
 
41. Я і так за над то постарався
Буде у майбутьнему урок
Щоб спочатку озирався
Перш ніж в чомусь робить крок !”
Відчай душ всі посміялись
Дитяча мудрість велика
Слова ці пройдуть пруз віка
І як філософи не м`ялись
Що при цьому не казали
Але суть не поміняли

42. У частині першій вже писалось
Як лікарню Цезарь підпалив
Всім відомо що там сталось
І що МАРС цьому навчив
Мати перша зрозуміла :
“Парубок уже підріс !”
І щоб гадість в дім не ніс
В храм його опреділила
Юлій став вогню служить
Та в монастиреві жить

43. До дому відпускали рідко
Та і то на день на два
Батьків відвідать швидко
Щоб не боліла голова
У навчанні Цезарь приклад клав
Зубрив усе що задавали
Май же всі попи його знавали
Хоча він мало років мав
Як послушників служити споряджали
Юлія у храм Юпітера послали

44. Звичайно що не за чудові очі
Кругом потрібно мать мазю
Так до понтіфіка ЮПІТЕР серед ночі
Постукав , та вказав стезю
Нагадавши править чья рука
Кому ЮПІТЕР хрестний батько
А АППОЛОН із МАРСОМ дядько
Щоб знав про долю малюка
Понтіфік не мірський політик
Богів статуту він не критик

45. Тому все зразу записав
Коли і що йому робить
Як всепроможний наказав
Не довиди щось пропустить
Так Юлій став хранителем вогню
Часами на колінах тер алтарь
Зубрив псалми акі букварь
Косічки заплетав коню
Що віз на святах колесницю
ЮПІТЕРА вогня дісницю
 
46. В конюшні чистив кізяки
До блеску драїв шори
Терпів від дьяків тумаки
Та чистив їхні кори
Але краще б Цезарь був не зряч
Аби спокійно підчинявся
Та помстою не занімався
Як тільки прокричить пугач
Божий кшалт темніє
У зилах синець тліє

47. То кажуть сам Аід виходив
За Юлія помстити дуракам
І де кого знаходив
Кричали забиваючи про срам
А почалось усе одного разу
В книгарні хлопця зачинили
Даже ліхтаря не засвітили
Дали учить якусь заразу
В потомах Цезарь поблукав
Та сівши на пол задрімав

48. Побачив МАРС негідну справу
Кислий хрестник як маслина
Взяв в чикуш отраву
Спустився пригорнути сина :
“Чому ти скис козаче – друг
Чи стала в ранці жизнь не мила
Чи давить з верху чужа сила
Чи може є страшний недуг ?”
“Дьяки МАРС мене достали
Щоб ворони їх в зад клювали !

49. Жить спокійно не дають
Навчаться ділу заважають
Туди сюди завжди снують
Як можуть так мішають
Узяв би булаву у руки
Усім лоби порозбивав
Щоб кожен в світі знав
Як не давать мені науки !”
“Ти на расправу швидкий Гай
Я бог війни – кажу “Спривай”

50. Послухай мудрість бога
Запам`ятай на все життя
Війна це не швидка дорога
І це не битва за буття
Скільки ворогів ти б не побив
Їх менше все одно не стане
І зло прислідувать не перестане
Дарма що ти добро робив
Знайдеться з ножем скотина
Якій зазаздріть твоя спина
 
51. Тому не треба ворогів вбивать
Побий його та накажи
Не треба руки в кров марать
Хай платить дань , йому скажи :
- Я милую тебе засранець
Велика щедрість мого сердця
Життя дарую я без перця
Земляк , чи чужестранець
Але щоб ти до віки знав
Хто жизнь тобі побарував !”

52. “Звиняй МАРС , зачикай
Питання можна ?”
“Ну питай”
“Якщо тобі не сложно
Розтолкую мені дубині
Не вбитий ворог – враг
Не вгаманеться він ні як
Відомо це мені дитині
Найкращий ворог – мертвий враг
Чи може що кажу не так ?”

53. “У тому завойовників ганьба
Убивство лишь убивство народить
Тому у них одна судьба
Без толку бить і бить і бить
Тому чим більше воювать
То у кінці – кінців знайдеться
Той хто за тебе краще бьється
І ти його не будешь знать
А так усих тих ворогів
Що ти колись там пощадив

54. Ти знаєшь здалегіть
Їх сили , їхні нрави
Знову можна їх побить
Милістью вирішуй справи
Нових ворогів не здобуватемешь
Народ почне тебе любить
Він любе тих,хто може милувать і бить
Зате завжди ти знатемишь
Хто ворог , а хто ні
Повірь , таке знання в ціні !”

55. Так Гай із МАРСОМ посиділи
Мозаіку шутя зробили
Про те , про се побеленділи
До стін таблички причипили
Книгарню путньо зворушили
Гай таблички підкидав
А МАРС очима прибивав
Сильно не спішили
Однак всі стіни , потолок
Оббили як електромолоток
 
56. З ранку хлопця відпустили
Він служить той час пішов
Книгарню ще не освітили
Як понтіфік Максімус прийшов
Хотів володар почитать
Але зайшовши чуть не сцапенів :
“Хто таке зробить посмів !
Вам вік вину з себе не знять !”
Дьякони давай тікать
Та все на Цезаря спинать

57. “Що меньшого знайшли ?
Чи маєте мене за тупака
К чортам усі б ви не пішли
Щоб оце одна рука !?
Стража ! В книгарні закрить всих !
Служитиму з Цезарем я сам
Поки вони не зітруть срам
Ні яких хворих та больних
Сам перевірю стіни , скелі
Щоб витерли усе до щелі !”

58. І три дні вся попва
Дощечки відривала
Всі збогадались що батва
Ця їм з гори упала
І мовив старший серед них :
“Не слід на Цезаря нам злиться
Потрібно нам із ним мириться !”
Всі закричали , гумін стих
Продовжив старший вже сердито :
“У кого пика ще не бита ?

59. Дитина це створити не могла
Це нам усим натяк
Йому здорова сила помогла
І хто не хоче смерті від собак
То треба Юлія старанно вчить
В усьому хлопця керувать
Різноманітних знать давать
Щоб помогло йому це жить
А як Понтіфіком він стане
Ні хто від нього лиха не дістане !”

60. Усі з промовой согласились
І тільке це збулося
Дощечки самі одвалились
І все по поличкам склалося
Ні хто над Гаєм не знущався
Гуртом в навчанні помогали
На службі гави не пускали
Юлій теж не зазнавався
Знав скоро прийде його час
І знання пригодяться ще не раз
 
61. Закінчить можна вже главу
Але іще є епізод
Коли не держачи ще булаву
Заставив Юлій пам`ятать той год
В Арелії зібралась вся родина
Жнива як слід відсвяткувать
І мати попросила Юлія порахувать
Накрила стіл надіючись на сина
Та вийшло зайвих два прибора
Од разу ж виникла шутлива сора :

62. “Юлій , сину , ти гостей порахував ?”
“Да мамуня , разом із собой
Дев`ять насчитав .”
“Щось в арифметиці у тебе сбой
Два – це я да ти
Три , чотирі – дядько , тітка
П`ять–дід прийшов ,скрипнула калітка
Шість , сім – свати
А звідки ж і ще два
Моя бідова голова ?”

63. “Може він Марія –молодшого считав
Юлія в положенні – це раз
Однак про це я не казав .”
“Ну добре дядько Марій трошки спас
Але звідки дев`ять то взялось
Треба тобі синку з арифметикою спать
Та учиться рахувать !”
А малече як звелось !
Дев`ять буде і усе !
В крики , в плач , до всих , про все

64. Дорослі посміялись та забули
Але скоро всяк згадав
Коли пологи в тітки були
Як Цезарь всих порахував
Бо тітка двойню привела
І вийшло що малюк був прав
До столу дев`ять нагукав
Отак ЮНОНА Цезаря не підвела
І хай в віках народ це не забуде
Як мовив Цезарь – так воно і буде !