Я простяглась в Марноті, плямую її струни,
Куштую її вина, лічу її гілки.
Ловлю в її печері без ліку дикі луни,
Слідкую, щоб не вгрузнуть в марнотині піски.
В тім склепі на підлозі я бачу дивні знаки,
Промовисто-сріблені, сакральні і святі,
На скелі червоніють, немов розумні маки,
Шепочуть і горлають. Їх віражі круті,
Мережані їх звиви, золотаве блищання,
Геометричні риси і велич все видінь –
На дотик їх вивчаю, торкаючись навмання,
І холод відчуваю там, де упала тінь.
Ті знаки провіщають, шепочуть у смеркання,
Нагадують про мармур із місячних небес.
Заснула. Та у вусі бринять іще казання
Про Twilights, що вкривають невигаданий плес.
Про Twilights
© Copyright: Алин Тэ, 2006
Свидетельство о публикации №106072701222
Свидетельство о публикации №106072701222
Рецензии