Я все частіше відчуваю,
Що кельт тіка з моїх зіниць,
Між тіней знаки я вбачаю,
Що пророкують впасти ниць.
Я знаю, Кельтика схилилась,
Друїди в Шартрі голосять,
І в холі темнім гра скінчилась,
Лиш сутінки в мені дзвенять.
Так, кельт пропав, склепив повіки,
Я серед мармуру одна,
Лампади ллють вогні у ріки,
Що струменять із хола дна.
І я без кельтів загубилась...
Де тих рудих косиць тавро?
І Маха-Емайн де поділась?..
Лиш сутінкове сяє тло...
24.05.06
Кельтика схилилась
© Copyright: Алин Тэ, 2006
Свидетельство о публикации №106072701191
Свидетельство о публикации №106072701191
Рецензии