Дощi вже скiнчились...

Я заглядаю в тисячi облич
В надii віднайти твоi очi...
Довколо себе чую я «...облиш
Знущатися з себе й ридати щоночi...»

Я б хотiла повернути час назад,
У тi дивнi хвилини, коли з тобою зустрiлись...
Я втомилась вiд набридливих порад
Забути про тебе...дощi вже скiнчились...

Але ти пiшов...знебарвилось життя...
i без тебе МУШУ виживати я...

Серед тих, хто нiколи нiкому не прощав,
Серед тих, хто нiколи мене так не кохав,
Як ти...

Я чула навколо сотнi голосiв,
Але жоден iз них тобi не належить...
На серцi забагато вже слiдiв,
Але вiд мене одноi нiічого вже не залежить...

Ти лишив менi смуток i струмки думок
У тi дивнi хвилини, коли ми розлучились...
І нехай всi кажуть, що ти зараз змок,
Дощi вже пройшли, дощi вже скiнчились...

Але ти пiшов...знебарвилось життя...
i без тебе МУШУ виживати я...

Серед тих, хто нiколи нiкому не прощав,
Серед тих, хто нiколи мене так не кохав,
Як ти...