Приїду знову я на рідну землю.
Іду по свіжескошенній стерні.
Ні не змінилось тут – он стара гребля.
Все ж так щебечуть в ввечорінні соловї.
Все так же тихо сонце опадає -
За небокрай і землекрай землі.
Все так же листя шелестить і грають
У синевир ключами журавлі.
І материнська рідна хата -
Зустріне все ж таким теплом.
І моя ненька вийде зустрічати
Ген-ген далеко за селом.
Ті ж , двері, вікна, навіть і калина,
Що вигляда немов на виданні.
І мама, що чекала довго сина,
Всміхнеться лагідно мені...
Ностальг я
© Copyright: Руслан Зеру, 2006
Свидетельство о публикации №106071900192
Свидетельство о публикации №106071900192
Рецензии