Приреченість на вічність, без кордонів...
В калюжі зранку дна не видно зовсім.
Прозорість міста, сліпота агоній.
Вслухаюся... а тиша тут і досі.
Сказало б щось розжарене каміння -
Збиває подих приступ німоти.
Ти маєш розум, маєш ясне вміння,
Та в цій задусі ти уже не ти.
В зіницях кров, у венах - досконалість,
І неймовірний час тепер настав,
Коли сказати, ЩО було реальність
Змогли б лиш місяць і листок, що впав...
06/07/06
Роздуми
© Copyright: Мирка, 2006
Свидетельство о публикации №106070800215
Свидетельство о публикации №106070800215
Рецензии