Закувала зозуленька та й кувала доки
Сіло сонце – рахувала у любові роки.
Ой, чи смІєшся зозуля? Вмієш рахувати?
У кохання лише нічка… й зранку помирати.
Як зійшла зоря вечірня, розпустила коси
Загубилася дівчина в кОхання сторонці,
А як стало розсвітати й розвидніли зорі,
Полюбила усім серцем… на щастя й на горе…
Та зозуля не ворожка, що її спів коїть?
Десь поїхав мій коханий й взяв серцЕ з собою…
Зійди, зійди місяченько, понад мої хати...
Поверни моє серденько, як не хоч кохати…
Закувала зозуленька...
© Copyright: Фрейя, 2006
Свидетельство о публикации №106070501191
Свидетельство о публикации №106070501191
Рецензии
Дуже мелодійно, схоже на народні пісні. Й образи "народні".
Звичайно від цього вірш не стає гіршим, він чудовий.
Ольга Калиниченко 02.08.2006 21:24 • Заявить о нарушении
Звичайно від цього вірш не стає гіршим, він чудовий.
Ольга Калиниченко 02.08.2006 21:24 • Заявить о нарушении
дякую, Ольго...
дуже дякую. приємна ваша оцінка.
він і написаний був у "народному"стилі.
мібуть що свято Купали навіяло... :)
Фрейя 15.08.2006 19:37 Заявить о нарушении
дуже дякую. приємна ваша оцінка.
він і написаний був у "народному"стилі.
мібуть що свято Купали навіяло... :)
Фрейя 15.08.2006 19:37 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.