Вялiкi камень
Я перад iм схiляю галаву.
Я да яго з любоўю гавару,
Яму спяваю сёння я хвалу.
Яго Вялiкасць Камень – соль зямлi.
На iм сядзеў я некалi малы.
I мары, што не збыцца не маглi,
Як воблакi вялiкiя, плылi...
Усцешаны сустрэчаю такой,
Да камня дакранаюся рукой
I праз яго – да колiшнiх вякоў,
I праз яго да будучых вякоў...
Свидетельство о публикации №106061700908