Я не повірила своїм очам...
Я зупинилася...в метро стояв ти сам.
І я не бачила нікого... тільки ти...
А я хотіла так до тебе підійти.
А я хотіла...знаєш...просто не змогла.
Боялась погляду байдужого ... Сама
стояла біля стін холодних та німих,
Минула вічність? ні... лиш п"ять хвилин...
І я згадала, як ще рік тому
За руку ти в метро тримав...Одну
мене... ти обіймав і цілував.
Я плакала, а ти мене... згадав?
Не підійшла... я так хотіла... не змогла,
Лиш поглядом... очима провела...
Лиш потемніло навкруги... в очах?
Так боляче було... чи лише страх?
Я говорила: " Ти подзвониш - не візьму"
Я говорила, що до тебе не прийду.
Так говорила... все за мене зробив ти...
А я побачила... та не змогла і_т_и...
травень 2006 р.
А я побачила.. та не змогла йти
© Copyright: Это Всего Лишь Слова, 2006
Свидетельство о публикации №106061001186
Свидетельство о публикации №106061001186
Рецензии
Очень красивое и искреннее стихотворение, Светлана!
Давненько не читал стихов на украинском языке -
у Вас получилось здорово!
С уважением,
Бойченко Сергей 15.06.2006 13:21 • Заявить о нарушении
Давненько не читал стихов на украинском языке -
у Вас получилось здорово!
С уважением,
Бойченко Сергей 15.06.2006 13:21 • Заявить о нарушении
Спасибки, Сереж, за отзыв:)
А я побачила... та не змогла іти...
Тому що сам повинен він прийти:)))
Светка:)))
Это Всего Лишь Слова 15.06.2006 13:29 Заявить о нарушении
А я побачила... та не змогла іти...
Тому що сам повинен він прийти:)))
Светка:)))
Это Всего Лишь Слова 15.06.2006 13:29 Заявить о нарушении