Oбрiй
А може то душі померлих.
Простягують руки, як чаші, вони
До мене, до самого серця.
Вони заспівають клечальні пісні
Про свято небес несказанне:
Народження сина, вінчання жони,
Яку вже давно так чекали.
Яка наречена сьогодні у нас?
Нам важко обрати одежу
Блакитну чи синю, червону, як мак,
Чи чорну, як Космос, чи білу, як в смертних.
Ти знаєш про осінь усе, помічник.
Поший мені шати веселі
Жовтаві з зеленим, і білі на них
Змалюй де-не-де хризантеми.
Волосся у кучері ти накрути
На товстий бігудь й папільотку,
Я буду мадонною з сином, амі,
А ти будеш вічним героєм,
Що звіра здолав, та не міг ти здолать
Бажання палкого до мене.
Я буду мадонною й буду рождать
Для тебе, для світу, для Бога.
Свидетельство о публикации №106060902414