…Неспроможні до життя…
+Я всього лиш примара,
Бо невічна краса…
Я чіпляюсь руками
За майбутні слова…
Я ховаюсь під скелю –
мені потрібна самота…
Я не бачу навіть стелі
І не чую слова…
Не відчуваю майбутнього,
Не розумію весни…
Ми живемо з прибульцями
з інших світів…
Не розуміючи їх мови,
палко кажемо «люблю»…
Та, не дивлячись їм в очі,
Залишаєм темноту…
Ми стрибаємо під хмару,
Викидаєм почуття….
Не торкаючись руками,
Розуміємо – сміття…
Неспроможні до кохання,
Неспроможні до життя…
Поховавши всі бажання,
починаєм забуття…
Ми всього лише примари,
Бо ілюзія - життя…
Все зникає, наче хмари –
Неспроможні до життя…
3 июня 2005 г.
Неспроможн до життя...
© Copyright: Женька Шипова, 2006
Свидетельство о публикации №106060800300
Свидетельство о публикации №106060800300
Рецензии