Від альфи до омеги
Крапа дощ на дахи,
І чекають волхви;
Лебединий політ серед хмар
В кучугурах засніжених чвар.
Похололи чаї на столі,
Свічки згасли - тепер ми самі.
Мовчимо, залишаючи хруст
Побілілих, палаючих вуст…
Пада низка холодних зірок,
Хтось стоїть за вікном - це пророк;
Серед вітру лапатий листок
Зачепився за нитки шматок
Аріадни чи, може, Горгони
Хвіст обплутує шию в полоні.
Ти гартуй своє тіло як сталь,
Приховай в оченятах печаль.
Гвоздики, жоржини, шипшина…
У небі лиш іскорки гинуть
А на землі - море попелу, крові
Оце так проза - пробачте на слові.
Життя, безперечно, огидне,
жорстоке і підле, і бідне
На правду, кохання і вірність;
Повсюду потрібна покірність,
Te homme esse memento*
Завжди, до загину, до смерті.
*пам’ятай, що ти людина
2004
Вiд альфи до омеги
© Copyright: Сандра Рось, 2006
Свидетельство о публикации №106060400313
Свидетельство о публикации №106060400313
Рецензии