Плескiт весел дубових човнiв

***
Плескіт весел дубових човнів,
Рухів щем і краплини бездонні…
Десь промовисто гнів сатанів,
Осипаючи попелом скроні.

Хриплий шелест засмучених днів,
Лихоманка п’янкого бенкету -
Від омани кохання зомлів,
Забуваючи клятву аскета.

Ґрати ковані кригою сліз,
Небо з смужкою сліз межувало…
Їде з глузду пресивий маркіз -
Щось благально в душі застогнало.

Полохливі, знов жваві долоні
Мовчки зір заворожений будять
Плечі стогнуть в цілунків полоні:
"Люба, всі на світі коханих голублять!"

"Не про мене сьогодні говориш,
Друже щирий і мудрий нівроку,
Міць мою почуттями не скориш,
Поки дихати буду, допоки.

Я обожнюю кулі залізні
У вінки благородства кувати,
Малювати баталії грізні,
Щоб людей до життя готувати.

Проте пристрасті, вірності хочу
Я не менше, ніж спису звитяги,
Заховавши під серцем пророчу
Стрічку з шовку - цілунок відваги."

"Сон-трави фіолетова хмара
Зігріватиме щоки холодні…
Я піду, і нехай божа кара
Мої крила обріже сьогодні.

Та не здатна рука Абсолюту
Зруйнувати кришталь калиновий,
Вістря страху, наївності, скрути
Отупіє від шуму діброви.

Лет без меж і без жалю стаждання
Будуть гойдалку щастя ламати.
"Зараз бачимось, може, востаннє,
Та готовий тебе подолати.

Польової волошки букети
Повертають жіночність і звабу.
Не потрібні красі пістолети,
Ні жорстокості, злості принади.
 
Ти - тендітна і тілом, і духом
Заціловуй обличчя вустами,
М’яким жестом легесеньким рухом
Будь святинею серця і храмом".
2003