Наче сон, спустилися тумани,
Застеливши небосхил фатою,
Я сьогоднi встану рано-рано
I почну нове життя з тобою.
Ось таке кохання в наших душах,
Наче тi тумани розум вкрило,
Його жодна буря не затушить,
Воно нам обом даруе крила.
Це кохання буває не часто,
Ти в життi його рiдко зустрiнеш,
А як стрiнеш, то знайдеш i щастя,
Вiд рутини й жалю вiдпочинеш.
Я триматиму в серцi цi митi
I нiколи забути не смiю,
Бо для цього i варто пожити,
Щоб на мить хоч побачити мрiю.
2003
Наче сон
© Copyright: Алена Вершинина, 2006
Свидетельство о публикации №106060200656
Свидетельство о публикации №106060200656
Рецензии