І
Вночі прямуємо у бій
Куранти плачем розриваються
Луною стукіт, біль і пил
На зброю ’ржею накладається
Нехай в холодній завмираючи
Сидить поет- писака кається
Каміння в пазусі ховаючи,
Чомусь на Соловки ссилається
У мемуарах тихих слів,
Якісь видіння степу і половці
І полохливі рухи брів.
ІІ
Дівчина у задумі молиться
Між пальці коле дикий глід
Але квітки- вони так лагідно
Тіж пальці пестять у крові,
Та віям все ж таки так соромно
Відкрити потаємні сни
Її бажань зовсім не здійснених
У дощ над хвилями Дніпра
Або на пагорбах засніжених
Розцілувати юнака
Дво
© Copyright: Сандра Рось, 2006
Свидетельство о публикации №106053102138
Свидетельство о публикации №106053102138
Рецензии