то тополя плаче...
Наче доля, серед лугу повилась дорога,
Гадюкою по-під серцем холодить тривога.
Вміла ненька свою доню всіх пісень навчати,
Не навчила лиш одного - долю вибирати.
Запишалась біля тину, розквітла калина,
Та з вишневого садочку сумна пісня лине.
Спорядила дівчинонька козака в дорогу -
Виплакала ясні очі за сім літ небога.
Не линяють чорні брови, уста червоніють
Та для кого врода квітне, як гасне надія.
Соловейко у садочок щовесни літає
Тільки серце його пісня вже не звеселяє.
Над курганом над зеленим чорниий ворон в'ється
Згинув в полі козаченько, вже не повернеться.
Тужить в саду дівчинонька, в'яне та марніє,
На могилі козаченька сумні вітри віють.
Іще й вранішня зоря на небі не встала,
Як дівчина при дорозі тополею стала.
Хто тополю не минає й вміє серцем бачить
Чує тиху, сумну пісню, то тополя плаче...
Свидетельство о публикации №106052801857
Как судьба бежит-петляет по лугам дорога,
И свилась змей под сердцем, холодит тревога.
Дочку мать учила песням, тем, что душу греют,
Да судьбу не научила выбирать добрее.
У плетня цветёт калина - гордая невеста,
А в саду печально льётся девушкина песня,
Как в дорогу собирала казака на зорьке,
Чтоб семь лет и ждать, и плакать днём и ночью горько.
Губы алы, чёрны брови - хороша, как прежде,
Да цветёт она впустую, если нет надежды.
Как весна, ей дарит песни соловей из сада,
Только девушке тех песен и весны не надо.
Встала девушка пораньше, до зари лучистой,
У дороги обернулась в тополь серебристый,
Подойдёшь – услышишь, только сердцем, не иначе:
То ли жалуется тополь, то ли тихо плачет…
Марья Иванова 10.04.2010 08:42 Заявить о нарушении
побелить там, покрасить, шкаф передвинуть - это по-нашему, по-бразильски...
Марья Иванова 10.04.2010 11:50 Заявить о нарушении