Спалахує засмагла шкіра
Колючим пристрасним вогнем.
Хрусткі купюри, смерть банкіра,
Та сонце в морі розіллем
Багряним шовком. Простирадла хмар,
Хрестами вишивають осінь, летючий світ
Нитками чорний слід руки твоєї- камінь кар,
Чи може синій, не побачить око той політ.
Зірок кришталь висів байдуже,
Лиш дзвін летів та капав на асфальт.
Твоя душа чи грішна, чи в калюжі
Занурюється знов в молитви сад
Й дзвіницю ту, що будував на відкуп
Той багатій продав цноту, мов витвір,
Похапцем правду сиву в землю закопав,
І злитком злотим смакував банкір,
Бо старість, безпорадність - непотрібна,
Щораз її вигадували карти, кави, відьми,
А потім скаржився на нежить і хворів
Чманів від попелу, нетліючих років.
Спалаху засмагла шк ра
© Copyright: Сандра Рось, 2006
Свидетельство о публикации №106052700259
Свидетельство о публикации №106052700259
Рецензии