Завтра

Напнуть вітрила на летючім кораблі,
Щоб Рубікони перейтти великі;
І буде вітер крокувати по землі,
Руйнуючі повстання дикі:
Потопами чи вогняним рядном
Присплять чортячі руки дядька Сема,
І не цвістиме липа за вікном,
Лиш прокрустові ложа - ось та схема,
Що модно називати "віссю зла" -
Обступлять колом "материк голодний";
Знов перетворять білі на раба
Тепер не негра, азіатську "морду".
Ковбойський чобіт повгина кістки
Нікому не підкореним народам.
Небесної імперії нитки
Шовковими не будуть вже ніколи.
Виток спіралі поверне назад
Годинну стрілку до середньовіччя -
Тепер васалом буде і Кавказ,
І Каспій, і японське віче.
Сибір дістати не сягає рук,
То ж робляться маневри над Невою.
А чорноземи хай приносить крук,
Та кружить лиш орел над головою.
Йдуть до Москви мільйони душ,
Рабів нових, ті "човники" маленькі,
Пантофлю Папі цілувать повзуть,
Міняючи Полтаву на Освенцім,
Де сміттям величають всіх
І для роботи місце у клозетах,
Якщо розумні, все одно раби,
Дешева здобич в університетах.
Проте, мабуть, це марево усе,
Що в горобину ніч мені наснилось,
Той корабель фортуну принесе,
Якщо доріжка в морі загубилась.
2004