утроба стогне
наче вовк
що вік
не пив чужої крові...
вурделику
от чим тебе нагодувати...
зготую волохату
колисанку
щоб до пари...
удвох поколиваєтесь
повивертаєтесь
на шкурі вересневої
землі...
закотана журба
звиває
зеленої пшениці колос
марить
чомусь бузок фіолетовий
пада зверху чи...
я в олійних фарбах потопаю...
уже втопилася
скакнула в прірву
смакую
в’язко
всі її відтінки і...
і виринаю
думно...моє тіло виринає...
вир-ина...є......................
Утроба
© Copyright: Татиана Комарова, 2006
Свидетельство о публикации №106052701632
Свидетельство о публикации №106052701632
Рецензии