***
Про що нам із тобою говорити,
Для кого сльози сипати в пітьму,
Чому повинні мовчки пролетіти
Вся зграя почуттів по вітру і по дну?
Не знаю я чи будемо спіралі
Ми малювати кров’ю поколінь…
Скажи, мій Сальвадоре, Галі,
Що я твоя… твоя лиш тінь!
Як щезнеш ти, про мене не згадають
Ні вороги, ні друзі, ні часи,
А зникну я, вони не пробачають
Твій образ всохлої руки,
Бо розмаїття фарб розплесканих в повітрі
Вже вицвіло, немов і не було.
О сонця промені- ви розіп’яті діти,
Переживань розсіяне тепло.
Майстерня обсипається, як крейда,
То цегла нашого гнізда!
Нема війни, але лежить на рейках
Хустинка біла- я не зберегла!
Про що нам з тобою говорити?
© Copyright: Сандра Рось, 2006
Свидетельство о публикации №106052400833
Свидетельство о публикации №106052400833
Рецензии