Хочу до тебе, хочу з тобою,
Хочу того, що вважають любов`ю.
Хочу до долу заритися в очі.
Хочу – до чого всі люди охочі.
Кожної ночі далеко від сонця,
Що позбавляє удосвіта моці.
Кожна клітина без тебе холоне,
Тягнуться крізь кілометри долоні.
Чуєш – не знаєш, – проріхи в мережі –
Навіть зв`язок добігає до межі.
Скоро зрадію – чекатимеш вічність.
Пів поцілунку – жахлива трагічність.
Рухають очі у пошуках сказу,
Поруч багато, багато одразу.
Повінь очей, рук палючих на тілі,
Я забуваюсь за чвертку неділі.
Близько – далеко, скоро – не завтра.
Викинь лелеку, чекай не задарма.
Вір в забобони, – від них шаленіють,
Діти без віри літати не вміють.
Хочеш побачимось завтра займисто!?
Вже розірвала коралів намисто.
Тихий холодний і вітряний вечір.
Знову прощаюсь до зустрічі-втечі.
13.05.2006
Люблін
Хочу
© Copyright: Сюзанна Пономаренко, 2006
Свидетельство о публикации №106052202051
Свидетельство о публикации №106052202051
Рецензии