грати...

Життя -- на страту,
Бо то так треба...
І наші грати
завбільшки неба,
Завширше моря
Й твердіше сталі,
Бо ми самі їх
Змогли поставить...
Умовність серця –
Зухвалість долі...
Чи обізветься
хтось у неволі?
Чи стане поряд --
закриє спину
твою собою?
Чи буде сили
В тобі за когось
“Прийняти кулю”?
Чи у любові
лише минуле?
Лише розмови
Про пАлку пристрасть?
В такої мови
Немає змісту...
Немає сенсу...
Ти й сам це знаеш...
Але як дійсно
мене кохаєш,
не гай хвилини
(їх надто мало)...
я твОїм крилам
повітрям стану,
а як надвечір
в однім - напруги,
склади за плечі,
я стану другим...
Так легше, звісно,
втекти від страти...
Якого ж біса
у нас ці грати?


Рецензии
И переводу не надо!
Красивый у вас язык, Ириш...
Спасибы пучками.

Тина Незелёная   25.05.2006 14:17     Заявить о нарушении
пасиб, Тин...
мне он тоже очень нравится :)
и приятно, когда его понимают :)
с теплом,

Фрейя   01.06.2006 22:26   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.