ВАСИЛЬ ГАНЖАР - ПЕРВОЕ МЕСТО В ТЕМАТИЧЕСКОМ КОНКУРСЕ " МЫ – ПРЕЕМНИКИ ТАРАСА " ФОНДА "ВЕЛИКИЙ СТРАННИК - МОЛОДЫМ"
Проходять дні.Літа минають.
Стежки травою заростають.
Як сон, в дитинстві в нас було
Оте українське село.
Нас кинула далеко доля.
Чужії люди всі навколо.
А рідної не чути мови.
І тільки іноді в душі.
Спливають спогади, розмови,
Та зарифмуються вірші.
Ти не сумуй,моя небого,
Таке життя. А що до того,
Що рідна мова не звучить,
Так ця вина на нас лежить.
Бо ж ми самі такими стали,
Свої пісні позабували.
І не подумали якраз,
Які утрати це для нас.
Життя іде.Одні турботи.
Ми все чекаємо нагоди.
Мабуть даремно.Все пройшло.
Що сіяли, те не зійшло.
Нема зерна, а навпаки-
Один осот та будяки.
...І заростають всі стежки.
При возможности станьте спонсором Фонда
Логин Фонда velstran7
Спогади. Укр
© Copyright: Лауреаты Фонда Вс Молодым, 2006
Свидетельство о публикации №106051201959
Свидетельство о публикации №106051201959
Рецензии
Тиха украинская речь,
Но что-то в ней, наверно, есть -
То ли усталость от простулы,
а то ли суть. И это - вещь.
Вадим Фельдман 04.06.2006 01:15 • Заявить о нарушении
Но что-то в ней, наверно, есть -
То ли усталость от простулы,
а то ли суть. И это - вещь.
Вадим Фельдман 04.06.2006 01:15 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 37 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.