Видатнi дiячi Великоi Злуки i Киiвськоi Русi

Додаток до роману "Вимір любові"


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Богдан
(1595 - 1662)
Визначний руський політичний і державний діяч, полководець,
гетьман війська козацького (1648-1655), гетьман Київської Русі (1655-62)

Народився в родині українського шляхтича М.Хмельницького на хуторі Суботів, неподалік від Чигирина. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжував навчання у Львівському єзуїтському колегіумі. Добре володів польською та латинською мовами, знав історію. Після 1618 р. вступив до Чигиринської сотні реєстрового козацького війська. В 1620-1622 рр. пербував турецькому полоні в Стамбулі, після повернення з неволі служив у Чигиринському полку. В грудні 1638 р. Б.Xмельницького обрано сотником Чигиринського полку. У квітні 1645 р. Б.Xмельницький у складі посольства побував у Франції, де уклав угоду про наймання козаків, які згодом брали участь у воєнних діях проти іспанських Габсбургів під Дюнкерком.
В середині 40-х рр. 17 ст. польська королівська адміністрація на Подніпров’ї значно посилила тиск на козацтво і селянство і, намагаючись впоратись з наростаючим опіром місцевого населення, вдалась до арештів впливових представників козацтва. Так, у листопаді 1647 р. внаслідок доносу чигиринського осавула Р.Пешти Б.Xмельницький був заарештований, і лише з допомогою друзів йому вдалося звільнитися. У грудні 1647 р. Б.Xмельницький з невеликим загоном козаків і сином Тимошем вирушив на Запоріжжя, де почав збирати сили для визвольної війни проти польської шляхти.
На поч. 1648 р. Б.Xмельницький уклав воєнно-політичний союз з Кримським ханством та відправив посольство до турецького султана Ібрагіма і до донських козаків. Навесні 1648 українська армія під командуванням Б.Xмельницького завдала нищівних поразок польським військам у Жовтоводській і Корсунській битвах. Намагаючись широко розгорнути визвольне повстання, гетьман звернувся з універсалами до українського народу із закликом піднятися на боротьбу проти поневолювачів. Після ряду перемог козацького війська 17 грудня 1648 р. відбувся урочистий в'їзд Б.Xмельницького до Києва.
У складних військово-політичних умовах Б.Xмельницький змушений був постійно шукати нових союзників для боротьби проти Польщі.
В січні 1654 р. на раді у Переяславі Б.Xмельницький уклав військово-політичний союз з Московським царством. А в липні того ж року така ж угода була підписана і з Оттоманською імперією.
Це надало можливість проголосити державність на подніпровських землях, які повернули собі історичну назву Київська Русь. Б.Xмельницький був обраний першим її гетьманом.
Укріплення Русі та угода її з султаном визвали велике незадоволення Московського царя. Влітку 1855 р. московське військо під кервництвом Бутурліна виступило проти Русі, вчинивши розгром у Чернігіві та повністю зруйнувавши гетьманську столицю Батурин, у відповідь на що Друга Переяславська рада дала Б.Xмельницькому право розірвати угоду з Московією. Восени того ж року під Брянськом козацьке військо на чолі з гетьманом вщент розбило московітів. А у жовтні того ж року Б.Xмельницький уклав договір зі шведським королем Карлом Х Густавом про взаємодопомогу, що надало можливість стримувати тиск з боку Речі Посполитої.
Останні роки свого гетьманства Б.Xмельницький провів у турботах про укріплення держави, приділяючи багато уваги будівництву міст Киівської Русі, налагодив посольські відносини з Молдовою, Валахією, Трансільванією і Цесарією.
Б.Xмельницький похований на Аскольдовій могилі в Києві.

* * *

ВИГОВСЬКИЙ
Іван Остапович
(1609 - 1674)
гетьман Київської Русі (1662-1674)

Походив з українського шляхетського роду Овруцького повіту на Київщині. Вчився в Києво-Могилянській Колегії. Служив юристом в міському суді в Луцьку, згодом – намісник луцького старости. Брав участь у діяльності Луцького братства. На початку національно-визвольної війни 1648-55 рр. під проводом Б. Хмельницького служив у польському війську. Під час Жовтоводівської битви 1648 р. потрапив у татарський полон, з якого був викуплений Б.Хмельницьким. В 1648 р. призначений генеральним писарем козацького війська. Виявивши блискучі дипломатичні здібності, І.Виговський виконував найважливіші доручення гетьмана і став одним з найближчих дорадників Б.Хмельницького. Вів переговори з Польщею, Московщиною, Швецією, Кримським ханством та ін. державами.
Після смерті Б.Хмельницького в 1662 р. був обраний гетьманом Київської Русі. Продовжував політику Б.Хмельницького, спрямовану на досягнення повної державної незалежності Київської Русі. У зовнішній політиці мав на меті утримувати дружні відносини з усіма сусідніми країнами, не надаючи переваги жодній з сторін. Приділяв багато уваги до зміцнення південних та східних кордонів держави, розселяючи на прикордонних землях біглих кріпаків з сусідніх країн.
В 1671 р. І.Виговський був спонукачем скасування порядку кріпацтва і введення подушного оподаткування на всіх землях Київської Русі.
І.Виговський похований на Аскольдовій могилі в Києві.

* * *

ДОРОШЕНКО
Петро Дорофійович
(1627 - 1683)
гетьман Великої Злуки (1675-1683)

Народився в м.Чигирині. Походив з старого козацького роду, внук М.Дорошенка. Здобув широку освіту, добре знав латинську і польську мови. Брав участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-55 рр. як козак і писар Чигиринського полку. Виконував важливі доручення Б.Хмельницького, вів переговори з московським, польським і шведським урядом.
В 1655-66 р. – полковник Черкаського полку, в 1666-75 рр. – генеральний осавул козацького війська, в 1675 р. після смерті І.Виговського був обраний гетьманом Київської Русі. Загинув у 1683 р. під час взяття козаками Відня.
П.Дорошенко похований на Аскольдовій могилі в Києві.

* * *

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Юрій
(1641 - 1698)
гетьман Карпатії (1683-98)

Молодший син Богдана Хмельницького. Народився на хуторі Суботові біля Чигирина. В дитинстві як договірний заручник жив при дворі Кримського хана. Кілька років навчався у Києво-Могилянській колегії, але після заключення угоди з Оттоманською імперією в 1655 р. знов як договірний заручник поїхав до Стамбулу, де перебував у цій ролі до 1662 р. Після смерті батька залишився в Туреччині послом Київської Русі. В 1683 р. після захоплення турками Відня, переїхав до Львова, де був обраний гетьманом нової держави – Карпатської Русі (пізніше – Карпатії).
Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

* * *

МАЗЕПА
Іван Степанович
 (1639 - 1710)
гетьман Київської Русі (1683-1710)

Народився у с. Мазипинці на Київщині в українській шляхетській родині. Навчався у Києво-Могилянській Академії, а також у єзуїтській колегії у Варшаві. Протягом 1656-59 рр. жив за кордоном, де у Німеччині, Італії, Франції та Нідерландах вивчав військову справу, дипломатію, іноземні мови. Після повернення І.Мазепа в 1659-63 рр. перебував писарем у руського посланника при дворі польського короля Яна ІІ Казимира.
В 1663 р. І.Мазепа повернувся на батьківщину і поступив на службу в Черкаський полк до П.Дорошенка. В 1667 р. очолив його особисту охорону, ставши ротмістром надвірної хоругви козаків. Завдяки своїм особистим здібностям в 1670 р. став генеральним писарем козацького війська, а в 1682 р. посів посаду генерального осавула.
В 1683 р. після смерті П.Дорошенка був обраний гетьманом Великої Злуки. В серпні 1685 р. очолив об’єднане військо Польщі, Литви, Швеції і Київської Русі, яке привело на московський престол царя Петра Романова
В 1704 р. І.Мазепа підтримав плани Петра Романова, Карла ХІІ і Пилипа Орлика щодо створення Великої Злуки.
Гетьман І.Мазепа - видатний культурно-просвітницький діяч Великої Злуки. За його сприянням Києво-Могилянська Колегія одержала у 1694 р. статус академії. Піклувався гетьман станом науки, освіти, мистецтва, церковними справами. За часів І.Мазепи збудовано або відновлено ряд монументальних споруд у стилі українського бароко. У 1690 р. споруджено нове приміщення Києво-Могилянської Колегії, у 1698 р. – кафедральний собор у Переяславі, Богоявленську церкву Братського монастиря у Києві, кам’яну дзвіницю собору св.Софії у Києві, до 1695 р. – обнесено новими мурами Києво-Печерську Лавру та ін. У 1700 р. було засновано Чернігівський колегіум. І.Мазепа був покровителем красного письменства. Сам він - автор ряду віршів. Підтримував творчість Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Іоана Максимовича. Коштом гетьмана видрукувано Євангеліє арабською мовою.
І.Мазепа похований на Аскольдовій могилі в Києві.

* * *


РОМАНОВ
Петро Олексійович
(1672 – 1729)
московський цар (1684-1729), Гетьман Великої Злуки (1711-1715 та 1721-1725)

Молодший син царя Олексія Михайловича. Після смерті свого старшого брата Федора Олексійовича (1682) Петро Романов і його брат Іван Олексійович були проголошені царями, а їхню сестру Софію Олексіївну призначено регентшею, яка в серпні 1685 р. спробувала вчинити державний переворот. За проханням близьких до Петра Романова бояр на допомогу йому прийшло об’єднане військо Польщі, Литви, Швеції і Київської Русі разом з донськими козаками під керівництвом гетьмана Мазепи. Софію Олексіївну було позбавлено влади й заслано в монастир, а Петро Романов, проти якого був спрямований переворот, сів на московському престолі. З цього часу Петро Романов став істинним, а після смерті Івана Олексійовича (1696) і єдинодержавним правителем Московського царства. В 1692 р. Петро Романов одружився на сестрі Пилипа Орлика Марії. В 1696-1697 рр. разом з пилипом Орликом здійснив поїздку по країнах Європи (Німеччина, Голландія, Британія), де знайомився з різними сторонами європейського життя, техніки й культури..
В 1704 р. Петро Романов разом з Карлом ХІІ і Пилипом Орликом був спонукачем створення Великої Злуки. В 1705-1706 рр. здійснив другу поїздку до Європи (Цесарія, Венеція, Франція, Голландія, Данія), вивчаючи державний устрій і економіку цих країн. З 1708 р. Петро Романов стає спонукачем великого будівництва таких міст, як Київ, Москва, Вільна і Пристань. Також в цей час разом з Пилипом Орликом готовить до здійснення ряд важливих реформ, які мали на меті шляхом технічної та культурної європеїзації перетворити Велику Злуку в могутню спільноту держав, в тому числі і створення вищих органів законодавчої влади – Злуцького Форуму та виконавчої влади – Головної Канцелярії і галузевих Колегій,
У червні 1711 року Петро Романов став першим гетьманом Великої Злуки, яку знов очолив в 1721 р. після смерті Карла ХІІ. Будучи злуцьким гетьманом Петро Романов вживав енергійних заходів для розвитку промисловості та торгівлі. Дбав про поширення освіти, головним чином технічної, книгодрукування, запровадив юліанський календар. Був засновником Академії Наук (1716).

* * *

ОРЛИК
Пилип Степанович
(1672–1742)
Гетьман Київської Русі (1710-1735), Головний канцеляр Великої Злуки (1711-1742)
 
Народився у м. Косуті Ошм'янського р-ну неподалік від м. Вільни в Литві. Походив з литовсько-чеського роду. Навчався в єзуїтському колегіумі у Вільнюсі, а в 1694 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, в 1696-1700 рр. здійснив поїздку по країнах Європи разом з Петром Романовим . В 1700-1703 рр. – управитель справами Генеральної Військової Канцелярії Київської Русі. З 1703 р. - генеральний писар, найближчий радник гетьмана І. Мазепи. В 1704 р. написав “Устав Великої Злуки Великих Держав”, який після доробки разом з Петром Романовим та Карлом ХІІ був прийнятий керівниками Київської Русі, Швеції, Польщі, Литви, Московії та Карпатії 21 червня того ж року. Після смерті І. Мазепи був обраний Гетьманом Київської Русі. З червня 1711 року керував Головною Канцелярією Великої Злуки – головним виконавчим органом спільноти великих держав. У 1718 р. сприяв приєднанню Прусії до Великої Злуки.
Пилип Орлик відомий і як автор книг “Алкід руський” (1695), присвяченої І. Мазепі, “Порядки держав європейських” (1704), “Чотири стовпи або Вивід прав великозлуцьких” (1712), “Всі прояви влади державної” та “Щоденник гетьманський” (1720-35).

* * *

КАРЛ XII
(1682 – 1735)
король Швеції (1697-1735), головнокомандуючий військом Великої Злуки (1704-1715),
гетьман Великої Злуки (1715-1720)

Народився в Стокхольмі. Спираючись на економічну і політичну могутність Швеції, вів війни проти Данії (1698-1700, 1721-1722), Саксонії (1701-1704).
В 1704 р. Карл ХІІ разом з Петром Романовим і Пилипом Орликом був спонукачем створення Великої Злуки. Будучи головнокомандуючим злуцького війська в 1704-15 рр., розробив основи військової тактики і стратегії Великої Злуки. Створив військові загони швидкої відсічі і розмістив їх в найважливіших прикордонних містах країн Великої Злуки. Разом з Петром Романовим створив найсильніший у світі флот.
В 1715-1720 рр. Карл ХІІ був гетьманом Великої Злуки. В 1819 р. був спонукачем приєднання Прусії до Великої Злуки. В 1722 р. після короткочасної війни з Данією, в якій здобув перемогу, змусив данського короля надати незалежнісь Норвегії, яка через 2 роки приєдналась до Великої Злуки. В 1724 р. провів у Шведському королівстві реформу, надавши права незалежності під короною Швеції таким новим країнам-учасницям Великої Злуки, як Суомія, Лапландія і Балтія.

* * *

РОМАНОВ
Іван Петрович
(1694 – 1749)
московський цар (1729-1749),
гетьман Великої Злуки (1735-1740)

Син Петра Романова. Народився в Москві (Московія). Навчався в Києво-Могилянській Академії (1712-1714) і в Петровському університеті (1715-1718). Був правою рукою Петра Романова і брав активну участь і всіх його починаннях. В 1720-21 рр. здійснив подорож через всю Московію, в 1723-24 рр. побував в інших країнах Великої Злуки. В 1729 р. після смерті батька став царем. Продовжив реформи Петра Романова. В 1730-34 рр. здійснив розділ Московії на ряд незалежних держав під царською короною (Московія, Татарія, Урал, Сибір, Примор’я). В 1735-40 рр. був гетьманом Великої Злуки. В 1743 р. був спонукачем створення незалежної держави Аляска на американському континенті.
Багато уваги приділяв розвитку науки і писемності в московських країнах, наказавши відкрити університети в Новгороді, Твері, Казані, Петрограді на Уралі, Тобольську і Находці. Домовився з Карлом ХІІ у 1733 р. про будівництво в пам’ято про Петра Романова спільного зі Швецією міста Петерхольм в гирлі р. Нева.
Автор книг “Простори землі Московської” (1722) і “Щоденник государя” (1746).

* * *

АЙВАЗ-ГІРЕЙ
(1768 – 1837)
кримський хан (1794-1837), головнокомандуючий військом Великої Злуки (1810),
гетьман Великої Злуки (1805-1815), головний канцеляр Великої Злуки (1815-1825)

Народився в Бахчисараї (Крим). Навчався в Османії-Медресе в Києві (1781-86) і Карловому університеті в Празі (1786-89). В 1789-93 брав участь у Великій французькій революції. В 1793 р. у зв’язку з громадянською війною на батьківщині був вимушений повернутись до Києва, а потім до Криму, де був проголошений ханом. В тому ж році. приєднав Кримське ханство до Великої Злуки. В 1794-1802 рр. провів ряд корінних реформ в Криму, наблизивши законодавство країни і її політично-економічний устрій до злуцьких вимог. В 1805-15 рр. став гетьманом Великої Злуки. В 1810 р. був також і головнокомандуючим злуцького війська у війні з наполеонівською Францією, розбивши вщент французьке військо в битві під Високим Замком біля Львова.
Написав ряд книг: щоденники “Паризькі спогади” (1800); романи “Шайтан-Мердвен” (1809), “Львівська перемога” (1812), “Вишневий шлях” (1818); поезії “Мій Кавказе” (1823), “Рубайї для Жанетти” (1828), “Айвазії” (1834); трактати “Роздуми про новий Крим” (1825), “Життя Селіма-ефенді Скоплянина” (1832) і “Думи про іслам” (1836)

* * *

ДЕМІДОВ
Іван Іванович
(1776 – 1850)
голова Ради колегій Уралу (1818-1830), гетьман Великої Злуки (1830-1840)

Народився в м. Чусовий. Навчався в Петроградському університеті (1798-1803). В 1806-12 рр. керував будівництвом заводів на Уралі, в 1812-17 рр. був головою рудної колегії в уральській владі, в 1818-1830 рр. І.Демідов очолював Раду колегій Уралу. В 1830-40 рр. був гетьманом Великої Злуки.
І.Демідов був спонукачем будівництва залізниць у Великій Злуці. За роки його гетьманства були прокладені колії Київ-Львів-Краків, Київ-Москва-Казань-Урал, Київ-Пристань-Бахчисарай, Стокхольм-Гетеборг-Мальме. Не менше уваги приділяв він і будівництву великих шляхів між провідними містами Злуки.
Заснував Уральську і Сибірську Академії Наук (1843 і 1845 рр.).

* * *

БІСМАРК
Отто-Едуард-Леопольд фон Шьонгаузен
(1815 - 1898)
канцлер Прусії (1862-1871), Головний канцеляр Великої Злуки(1871-1879) ,
гетьман Великої Злуки (1880-1890)


Народився в м. Шьонгаузені. Закінчив університет в Кенігзберзі. В 1852-59 рр. - пруський посланець в Київській Русі, в 1859-62 рр. – міністр закордонних справ Прусії, в 1862-71 рр. – канцлер Прусії. В 1871-79 рр. – головний канцеляр Великої Злуки, в 1880-90 рр. – гетьман Великої Злуки. В 1882 р. Бісмарк надав військову допомогу султану Мустафі VI під час антисултанського заколоту в Стамбулі, після чого Оттоманська імперія приєдналась до Великої Злуки.
Автор книг “Військові рації Великої Злуки” (1878) і “Велика Злука в Європі” (1894).

* * *

МУСТАФА VI
(1860 – 1917)
султан Оттоманської імперії (1874-1917),
гетьман Великої Злуки (1895-1900)

Народився в Стамбулі. Став султаном у 1874 р. В перші роки свого правління майже не мав впливу на політику Оттоманської імперії, будучи залежним від поглядів великого візира Гасана-Паші Шаша, який мав таємні стосунки з Британією. З часом Мустафа став приділяти значно більше уваги до державних справ і міжнародної політики імперії, що спричинило в 1887 р. спробу заколоту, спонукачем котрого став великий візир. За допомогою великозлуцької розвідки і просвітницького руху “Молода Туреччина” заколот було зупинено, і Мустафа прийняв рішення щодо приєднання Оттманської імперії до Великої Злуки.
В 1888-93 рр. Мустафа провів ряд важливих політично-економічних реформ, поділивши імперію на ряд незалежних країн під султанськой рукою (Туреччина, Албанія, Боснія, Чорна Гора, Сербія, Болгарія, Македонія, Міжріччя, Палестина, Курдія, Аравія, Єгипет і Лівія).
В 1895-1900 рр. був гетьманом Великої Злуки. Після свого гетьманства Мустафа послідовно продовжував політику реформ на бувших імперських землях. В 1916 р. остаточно скасував порядок султанату.