Wordsworth W. The daffodils перевод

Я, наче хмара, брів самотній,
Що плине поміж гір й полів,
І в золотій імлі дрімотній
Юрбу нарцисів я зустрів.
Вони заполонили ліс,
А бриз їх понад степом ніс.
Незгасні, як блискучі зорі,
Усипали Чумацький шлях
І у мережки неозорі
Вились по берега краях.
Їх десять тисяч я злічив
У жвавому танку голів.
Між ними танцювали хвилі,
Вони ж іскрили хвилям сміх.
Та чи поету жарти милі?
Це товариство знадить всіх.
Це спостерігши я збагнув,
Що скарб побаченим здобув.
Коли замріяним буваю,
Коли замислившись лежу,
В душі нарциси виринають
Самотнім щастям. За межу
Пірнає моє серце в втіху,
З нарцисами танцює тихо.



I WANDERED LONELY AS A CLOUD

I wandered lonely as a cloud
That floats on high o'er vales and hills,
When all at once I saw a crowd,
A host, of golden daffodils;
Beside the lake, beneath the trees,
Fluttering and dancing in the breeze.

Continuous as the stars that shine
And twinkle on the milky way,
They stretched in never-ending line
Along the margin of a bay:
Ten thousand saw I at a glance,
Tossing their heads in sprightly dance.

The waves beside them danced; but they
Out-did the sparkling waves in glee:
A poet could not but be gay,
In such a jocund company:
I gazed--and gazed--but little thought
What wealth the show to me had brought:

For oft, when on my couch I lie
In vacant or in pensive mood,
They flash upon that inward eye
Which is the bliss of solitude;
And then my heart with pleasure fills,
And dances with the daffodils.