Свiтанкова пiсня

 
Я чула пісню зоряного ранку,
Коли ще сонце не збудилося зі сну,
Дрімали гори в золотім серпанку,
Закохані у велич і красу.

Бриніла тиша піснею легкою,
І серце їй назустріч відчинилось,
Бо скучило за піснею такою,
Під час якої б сльози покотились.

Співало море про чарівную дівчину,
Що йшла від сонця просто по воді,
А чайки білі, мабуть, без спочину,
Шукали зачаровані сліди.

Ввижалося, що силует дівочий
 Весь зіткано із сяйва зір ясних
ЇЇ блакитно-сірі очі...
Хто б зміг не закохатися у них?

Дівчина зупинялася на скелі
І перші промені у коси заплітала.
Дочка світанку... небо їй оселя,
Тому з початком дня вона зникала.

І разом з морем там співали гори,
І листя таємниче шепотіло –
То квіточка, закохана у море й зорі,
Стрімкою піснею до неба полетіла.

Лютий’ 2000.


Рецензии
Дякую!
Отличные стихи, образы необыкновенно красивые - украинский язык певучий и мелодичный. У Вас получилось передать его красоту!
Удачи и вдохновения
***Т.Т.

Татьяна Танько   22.05.2009 17:45     Заявить о нарушении
Спасибо Вам, Татьяна.

Маленькая Айлен   14.12.2009 20:51   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.