Свiтанкова пiсня
Я чула пісню зоряного ранку,
Коли ще сонце не збудилося зі сну,
Дрімали гори в золотім серпанку,
Закохані у велич і красу.
Бриніла тиша піснею легкою,
І серце їй назустріч відчинилось,
Бо скучило за піснею такою,
Під час якої б сльози покотились.
Співало море про чарівную дівчину,
Що йшла від сонця просто по воді,
А чайки білі, мабуть, без спочину,
Шукали зачаровані сліди.
Ввижалося, що силует дівочий
Весь зіткано із сяйва зір ясних
ЇЇ блакитно-сірі очі...
Хто б зміг не закохатися у них?
Дівчина зупинялася на скелі
І перші промені у коси заплітала.
Дочка світанку... небо їй оселя,
Тому з початком дня вона зникала.
І разом з морем там співали гори,
І листя таємниче шепотіло –
То квіточка, закохана у море й зорі,
Стрімкою піснею до неба полетіла.
Лютий’ 2000.
Свидетельство о публикации №106041701313
Отличные стихи, образы необыкновенно красивые - украинский язык певучий и мелодичный. У Вас получилось передать его красоту!
Удачи и вдохновения
***Т.Т.
Татьяна Танько 22.05.2009 17:45 Заявить о нарушении