Душа божа народилась
На світ серед ночі,
А побачив Місяченько
Та й блиснув ув очі.
Що там блима, що блищить там
У безміру чорнім,
Хто по тебе, душе бідна,
Послав серед ночі…
Усміхнувся Місяченько,
Квітнем перевитий,
І сховався за хмарину,
Дивитись, що зійде.
Мати сина колисає,
Білую обновку.
Зорі в хату заглядають,
Падають в коновку.
Чи ж що зійде з насіннячка,
Хто його кинув?
Ой, то Місяць молоденький
Жартував-полинув.
Ох, зійде святий неспокій
Із тієї ласки.
Вітер віє серед поля –
Буде душу пасти.
Буде пасти-виглядати
До своєї долі,
До свободи, що за світом,
В нетутешнім полі…
Квітень в лузі виграває,
Сміється і сяє.
Хто те сіяв, хто збирає –
Мовчить, чи й не знає.
Так-то, так-то тую божу
У світ проводили.
А чи знайде, чи загине –
То її провина.
Квiтневi спiви з Трегубовоi поеми - 1
© Copyright: David Alonsky, 2006
Свидетельство о публикации №106041202434
Свидетельство о публикации №106041202434
Рецензии
Така лагідна, така ніжна мова. А просвітить, хто такий Трегуб?
Иннокентий Флик 13.04.2006 11:20 • Заявить о нарушении
Иннокентий Флик 13.04.2006 11:20 • Заявить о нарушении
Vot, Innokentiy, sama poema http://www.stihi.ru/2005/01/15-436
Podrobnee mogu rasskazat v e-maile
David Alonsky 13.04.2006 13:00 Заявить о нарушении
Podrobnee mogu rasskazat v e-maile
David Alonsky 13.04.2006 13:00 Заявить о нарушении