Без родини

Cтихотворение "Без семьи"
написано для участия в конкурсе поэзии на украинском языке «Мы - преемники Тараса».
http://www.stihi.ru/2006/03/19-2129


Душа моя, голубонько, високо лiтає
Тiльки де ж її серденько – це нiхто не знає.
Посилала мене мати, цiлувала доню:
«Пiдеш, моя дiвчина, шукати кращу долю…».

Полетiла свiт за очi, далеко-далеко
Та зустрiла на чужинi дiвчину лелека.
Свiтла доля! Любий милий! Лiтом одружились,
А як осiнь, синi очi раптом зажурились.

Опадають бiлi квiти…. Все йде, все минає….
Добрі люди тихо кажуть: «Вiн другу кохає».
Кажуть, серце спочиває, коли сльози ллються.
Вiтер вiє – люди гнуться, судять та й смiються.

Загубив моє гнiздечко той сердитий вiтер.
Одне було в мене серце, одне на всiм свiтi!
Свiтле сонечко не грiє на чужiй сторонцi;
Засихає моє серце, як трава на сонцi….

Нi, не стала я Причинна, як та Катерина,
А шукала в собi сили та й ростила сина.
«Все гаразд!» - казала мамi, щоб не сумувала.
Скiльки рокiв з того часу минуло? Чимало….

Навiть маю бiлу хатку, розвела садочок,
Де спiває соловейко. Вирила ставочок,
Посадила над водою червону калину….
Та не скоро я побачу рiдну Україну.

Обернуся бiлим птахом – в край мiй неповинний,
Поклонюся мамi з татом, рiднiй Батькiвщинi.
Душа моя, голубонько, високо лiтає….
Як же тяжко без родини, тiльки серце знає.


10.04.2006