Суть

Тисячі слів... непотрібні, оскільки несказані.
Що не зуміла, лишилось в наступне життя.
Ми розминулися раптом, чомусь розійшлися між фразами.
Вибрали довгу дорогу... не без каяття.
Там, де ступали, сліди поглинались безоднею.
Там, де були, духу нашого більше нема.
Тіні забули, ким були тоді один одному.
Тиша. Чотири стіни. Хоч весна, а тюрма.
Тисячі літ пробиралась до тебе кропивою.
В тернах і хащах губила своє знамено.
Після падіння вставала і була від того щасливою.
Вийшло ж на інше, і вийшло - тобі все одно.
Нащо мені народитися було крилатою?
Крила - то шлях у самотність, а ще - до зірок,
В небо, що пахне хмаринами - білою ватою.
Тільки до них чомусь завжди лишається крок.
Скільки б годинник нам двом не пророчив майбутнього,
Є серед інших можливих один тільки путь:
В руки збери усе те, що було незабутнього...
Й більше не думай про сутність... У цьому - вся суть!

08/04/06