Не покидай мене ніколи,
Не залишай серед буття
Збирати, кинувшись додолу,
Уламки райського життя.
Без тебе я не буду вільна.
Закута в твій залізний гнів,
Не буду, як раніше, сильна.
Не сліз, не спалаху, не снів..
Не покидай мене, благаю!
Не йди тепер з мого життя.
Нам доля вдруге, відчуваю,
Не подарує вороття.
Не забувай прощань навіки
В обіймах сніжної зими.
Водночас лагідні і дикі
У просторі губились ми.
Не поселяй в моєму домі
Самотність, крижану, мов сніг.
Згадай в саду пташиний гомін
І терпкий присмак вуст моїх.
Не покидай мене ніколи,
Не віддавай, не відпускай.
Черпни весну з мого подолу
Свою весну мені віддай.
Ми перейдем з тобою поле,
Іще не схожене ніким.
Не покидай мене ніколи.
Життя одне, живімо ним...
Не покидай мене н коли
© Copyright: Елена Печерская, 2006
Свидетельство о публикации №106040701865
Свидетельство о публикации №106040701865
Рецензии