Коли думки про iншого...

Так гірко сеце в грудях б’ється,
А сумувати ж нічого –
В мене є ти… Як це зоветься?,
Коли думки про іншого?

Цілуєш, обіймаєш щиро,
Моя рука в твоїй руці…
Та його погляд має силу –
Не зрозуміти чари ці.

З тобою я, авжеж, з тобою.
Ми разом, так… Але думки
Далеко десь, де з гіркотою
Рветься серденько на шматки.

Його, його я покохала,
Могла б – забула б цю журбу,
Але хіба ж я раніш знала –
Серце не матиме жалю…

Ці сльози, день у день, ці сльози –
Кожен спитає – Чом сумна?,
А я не можу чесно мовить...,
Що від кохання сохну я.

Я посміхаюсь як з тобою,
А коли з ним – ЦВІТЕ ВЕСНА.
Не хочу завдавати болю…
Краще була би я одна.

Не хоче ж серце зрозуміти –
Не маю змоги бути з ним…
Хотілося б тебе любити,
Та ж сеце зайняте, то ж чим?

Він з нею – є ж вона у нього,
А в мене ти – ти в мене є.
Але скажи мені, що ж з цього?
Ця туга ж серця не піде.

Мені б забути, стерти пам’ять,
Всі сльози випити, мов яд.
Якби ж бар’єри, що нам ставлять,
Не змусили дійти до зрад.

Та, що я хочу… що я можу…
Тепер усе в твоїх руках,
Бо та вода в яку я входжу
Утопить й душу у сльозах.

Признаюсь Богу – з ним я хочу,
Лиш з ним зостатися у двох.
Цього ж зробити я не можу…
А після цього – де ж той Бог?

Її він зараз обіймає…
Там бути б з ним… якби могла.
Але ж постій…
……………………….Розум втрачаю,
А як же ти? …Чи?..... ТИ + Я?

Я мрійниця – того не буде,
Заради мрій втрачу й тебе.
Це мов хвороба, мов застуда,
Але коли ж вона мине?

Мов дві верби й між ними води
Дуже глибокої ріки…
З одного боку - хочу згоди
На те, що краще й ближче ти!..

А з іншого – віти, мов сльози,
Схилились й тонуть у воді.
Й що далі буде… чесно? Хто зна?
На це не відповім й собі…

Ти не питай лише, благаю,
Не пропонуй допомогти…
Просто зімною будь … й я знаю?.
Може лиш час має спливти?

І я забуду…
……………………… Й я згадаю,
Що найдороще не знайти,
Бо воно завжди є з тобою –
Крізь своє щастя не пройти.