Я равнодушие твоё до капли соберу... Vizma Belshev

Es visas tavas vienaldziibas kraashu:
Liidz peedeejai - to pashu siikaako.
Es domaashu, ka es par tevi nedomaashu.
Es visu laiku domaash par to.
Es neprasiishu - netiishums vai tiishums
Starp muusu dziiveem celjus aizkrusto.
Es gaidiishu, lai teiktu:negaidiishu.
Es visulaiku gaidiishu uz to.
Es savu sirdi nocietinaat speeshu
Pret atmaiguma mirkli nejausho.
Es cereeshu, ka muuzham necereeshu
Vairs ne uz ko,
Un neskaitiishu vairs, cik lietum laashu
To rudens logu akli aizmiglo,
Kad domaashu, ka es par tevi nedomaashu.
Kad visulaiku domaashu par to.

Vizma Belshevica

* * *
Я равнодушие твоё до капли соберу:
До крошечной, чтоб не осталось и следа.
И думая, что мысли о тебе не допущу.
Об этом буду думать без усталости, всегда.
Не буду спрашивать: судьба иль случай?
Схлеснуло наши жизни - не разнять.
Я буду ждать, чтобы сказать:"Не жду я встречи."
И буду продолжать всё время ждать.
Я сердце в камень превратить сумею,
Чтобы о нежности забыло навсегда.
Надеяться я буду, что надеждой
Уже не заболею никогда.
Дождинки на окне теперь считать не буду,
Слепым туманом осень занавесила окно.
И думая, что я тебя когда-нибудь забуду,
Об этом неустанно буду думать всёравно.

* * *
Твою байдужість до краплиночки зберу:
До найдрібнішої, щоб не зосталось й сліду.
В думках собі про тебе й думати забороню
І знову думати про це я безупинно буду.
Вже не питатиму: то випадок чи доля?
Сплелись життя наші – не роз'єднати.
Чекатиму, щоб мовить: не чекаю
Та й знову буду зустрічі чекати.
Хай в грудях серце в камінь зкам’яніє,
Щоб й ненароком ніжності не знало.
Я ж сподіватимуся, що нема надії,
Що вже її ні крихти не зосталось.
Дощинки на вікні не буду рахувати,
Сліпим туманом осінь затуманила вікно.
Собі про тебе буду й думати забороняти
І знову думатиму невідступно, всеодно.