Якщо світ не розколеться навпіл
Під потоком емоцій людей,
Якщо люди забудуть про жадність,
Про бажання незбутніх речей.
Якщо зможуть повірити в Бога,
Хай принаймі на деяку мить,
Що він любить усіх, навіть того,
Хто постійно цю віру гнівить.
Якщо зможуть дізнатись про мудрість
Слів “любов”, “пізнання”, і “буття”,
Якщо схочуть відчути всю пружність
І злетіти до меж забуття.
Як можливо казати про віру,
Про любов, про надію, про гріх?
Коли в серці живе недовіра,
Ми рівняємось завжди на всіх.
Ми щоночі нестерпно тікаємо
Від потоку великих думок,
Помилки чужі пильно вивчаємо,
Що гарчать, наче жалісний вовк.
Що чекає людей у майбутньому,
Яка доля розписана нам?
Окуляри навіки прикуті,
Щоб не бачити свій власний срам.
Роздуми
© Copyright: Бондарь Александр, 2006
Свидетельство о публикации №106032302999
Свидетельство о публикации №106032302999
Рецензии
"Як можливо казати про віру,
Про любов, про надію, про гріх?
Коли в серці живе недовіра,
Ми рівняємось завжди на всіх."
Ці слова особливо сподобалися!І взагалі тема насправді важлива в суспільстві,добре,що ви про це пишете!
Алёна Губина 26.03.2009 14:15 • Заявить о нарушении
Про любов, про надію, про гріх?
Коли в серці живе недовіра,
Ми рівняємось завжди на всіх."
Ці слова особливо сподобалися!І взагалі тема насправді важлива в суспільстві,добре,що ви про це пишете!
Алёна Губина 26.03.2009 14:15 • Заявить о нарушении
Дякую, але мені здається, що у цьому вірші чогось бракує
Бондарь Александр 31.03.2009 10:55 Заявить о нарушении
Бондарь Александр 31.03.2009 10:55 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
