Смерть друга Рiка часу
Ненароком зів’яне зеленеє листя,
Am Em
Ти в небо поглянеш і почуєш пісню,
Останні слова, що співали ще разом,
І в душі заболить чомусь так раптом.
Сонце ще світить, але не гріє,
В серці твоєму вітер завіє,
Вітер зриває листя зів’яле,
Шматує його і у воду кидає.
Приспів:
Холодна ріка теє листя несе,
І як плинний час невгамовно тече,
У холодній воді теє листя вмирає,
І мрії-надії, так раптом щезають.
А ми собі на плечі накинемо светр,
Зітхнемо, поплачем і далі підем,
Повертаючись знов до холодних потоків,
Щоб потрапити в них самим ненароком.
Ми приборкуєм тіні, але не час,
Ми робим помилки разом за раз,
Ми шукаємо правду, та певно, не там,
Ми дивуємось шляху – власним слідам.
Відкладаєм на потім щастя і біль
І проходимо далі, минаючи ціль
Ми жалкуєм за листям, на дно що іде,
Ми слідкуєм за листям, та бачим себе.
Свидетельство о публикации №106032002447