Пройшло з тих п р уже 2 роки
Не бачилися ми роки.
Ти ззовні інший, я змінилась,
Та у очах твоїх все той же спокій…
Твоє волосся в’ться в різні боки,
І під очами сліди втоми.
Пройшло з тих пір уже 2 роки,
І хто з нас двох винен в тому,
Що ти втомився, та в душі
Живе така сама людина,
А я розквітла, та в мені
Пройшла та радості година?
Ти пригадав мене, бо я заговорила,
А я й не забувала твоїх слів,
Увесь цей час я господа молила,
Щоб знов побачить образ твій.
І ось вже тиждень, як я тебе не бачу.
Я зрозуміла, що і до цих люблю,
Що все тобі змогла пробачить,
Що я від того дня пливу.
Кудись поділась моя злість,
Я почуваюсь, що я вільна,
Що нічого мене не їсть,
І від того стаю сильна,
Але самотня…ти пішов додому,
Боюсь, що квіти більш не зацвітуть.
Ні, я не ставлю крапку, ставлю кому…
Може, мене хтось шукає, може, мене колись знайдуть…
Та я все бережу любов,
Самотньою що мене робить,
Що взимку гріє мою кров,
Без тебе з розуму щотижня зводить…
Свидетельство о публикации №106031802442