П сля прощання
летів туди, де кола на воді.
Сумівна радість крилася у вітах...
Співали оду дні твоїй ході!
Іди! Не стій! Прощальний погляд в спину...
Порожня ніч... Лише сумний водій
лікує рани - гримає дверима -
пускає лихо димом по воді.
Вологі очі висушила спека.
Сухі дерева й мертві вітряки...
Замкнулось коло, зникла небезпека,
Коли мене...хтось...випустив з руки...
16/03/2006
Свидетельство о публикации №106031602467