Музi
Я п’ю на кухні терпкий чай,
А ти утік із цього міста.
Шукаю, де в любові край
Й вірші виношую в колисці.
Твої вірші! Та не признаюсь,
Бо я боюсь об кригу в кров.
Як раптом все, що відчуваю
Примарою розтане знов?
А раптом ти – не той, про кого
Пишу палаючі вірші?
Та дякую тобі все одно,
Ти – краща муза за усіх!
30.01.06
Свидетельство о публикации №106030800219