Десь далеко є, та одна яку,
я кохаю, як я її люблю.
Та вона одна, як і я один,
і не знаю чи, будем разом ми.
Та одна яку, я чекаю жду,
як земля дощу, я до неї йду.
Та вона десь там, в іншу вічність йде,
а мене зоря в інший бік віде.
Наче привид я, в темряві ночей,
сірий кардинал, що шукає все.
Загубив колись силу давніх прав,
і душа знайти хоче, що не мав.
Що не мав знайти, блиск її очей,
диво дивних крил і вогонь ночей.
Ну а я все жду, чуда давніх мрій,
що колись мені скажешь, що я твій.
Чорну зірку ту, котру так любив,
чи зустріну я, через сотню літ.
Бо війна и час убиває все,
та благаю я почекай мене.
Я холодний лід, ти вогонь життя,
і не можна нам зустрічатись та.
Я люблю тебе, зірка вогняна,
і тобі віддам я своє життя.
Та одна, ,,
© Copyright: Бронислав Каминский, 2006
Свидетельство о публикации №106022601236
Свидетельство о публикации №106022601236
Рецензии