Тумане мій, тумане,
Чому ти вкрив дорогу?
Від тебе не тепліше…
Від тебе у повітрі
Так холодно і вогко…
…Стоїть у буках вечір,
Тримає білий стовбур,
Готується до втечі
Осіння позолота…
Ключами-журавлями
Тікає-відлітає…
Туман вкриває Розум,
Та серце не дрімає…
Плете простий віночок,
Вплітає пізні трави,
Осінніми квітками дорогу приправляє…
Щоб крізь зиму пронести
З моїми почуттями
Всі квіти твого щастя
Й весняними стежками
Прийти у стигле літо…
Тумане мій, тумане,
Куди тебе подіти?
Від тебе не тепліше,
Від тебе не ясніше,
Але ти біль скриваєш,
Й дорога ніби ближче,
Коли кінця не бачиш…
Душа крізь білий морок,
Прямуючи до світла,
Іде…та їй не видно
Які у неї кроки…
Засліплена тобою,
Тумане мій, тумане,
Я все ж таки не впаду:
Мене тримають крила
Квітковим ароматом…
Тумани
© Copyright: Aurelia, 2006
Свидетельство о публикации №106022501482
Свидетельство о публикации №106022501482
Рецензии