Лікуєш від нежиті життя
Рахуєш кроки, мрієш подумки…
Як усі…
І фарбами змальовуєш обличчя
Власного тіла, поринула у розшуки
Тамуєш сили,
Знехтувані мрії.
Ти не шукаєш, і не прагнеш спокою.
В пітьмі потрощеній, тебе не запросили
На дійство страчення останньої надії.
Вповільнитись. Бажання відновити.
І повернутись знову на початок.
Вбирати посмішки і щастям дихати,
Народжувати почуття, і знов кохати.
Лiкуeш вiд нежитi життя
© Copyright: Елена Скордина, 2006
Свидетельство о публикации №106022400381
Свидетельство о публикации №106022400381
Рецензии