Я гіркотою кави з примисом дурману
Упоюю свої думки… нехай щезають.
Обманом уникаю відповіді. А з роками
Неправду сказану тобі, я забуваю.
А вікна випромінюють лискуче світло.
Гнітить воно, а ти шукаєш спокою.
Твоє кохання дань за днем оглухло, і осліпло.
І у віршах вчувався сум проколотою стьожкою.
Мінився світ. Час крокував вперед…
І наші почуття злились в єдине.
И як колись я знов колю себе.
І в світлі вікон присмуток мій лине .
Я г ркотою кави з примисом дурману
© Copyright: Елена Скордина, 2006
Свидетельство о публикации №106022400376
Свидетельство о публикации №106022400376
Рецензии